Віктор Іванович Тихий - 52 роки. Навчався в нашій школі
Він був СПРАВЖНІМ...! Земля пухом КОМАНДИРЕ!



Учасник бойових дій в зоні АТО/ООС, офіцер Збройних Сил України, молодший лейтенант, командир стрілецької роти військової частини 46-річний Сергій Григорович ОДИНАК 1978 р.н. Закінчив Бориспільську школу №7         у 1994. 2017-2018 – разом з побратимами був на передовій поблизу селища Станиця Луганська, а 2018-2019 – стояв на захисті Маріуполя. Спочатку у лавах територіальної оборони брав участь у звільнені Бучі, Ірпеня, Гостомеля від російського окупанта. Далі ж, приєднавшись до лав Збройних Сил України, разом з побратимами охороняв північні кордони нашої держави. У березні 2023 року вирушив на Схід.

24 березня 2023 року на Донеччині життя нашого Героя обірвалося…

Серйозний, дисциплінований, вимогливий – на роботі, та надзвичайно добрий, уважний, люблячий син, турботливий батько двох донечок та коханий чоловік вдома.

«Не було жодного дня, щоб він не написав мені повідомлення з побажанням доброго ранку… Та 24 березня я такого повідомлення вже не отримала…» - згадує дружина.


Янченко Петро

   Старший лейтенант Янченко Петро Володимирович  28.09.1996 року народження був призваний на військову службу 17 червня 2015 року за контрактом. Він не ховався і не боявся військового життя, яке його очікувало, а мужньо пішов захищати нашу Країну. В періоді військової служби йому сподобалось, він полюбив цю справу, йому було цікаво, і він замислився над тим, щоб пов’язати своє життя далі з військовою службою, і 2016 році успішно вступив до Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, та здобув собі вірних друзів, братів по службі, і по життю, що були разом в усьому і до кінця один за одного. Після закінчення військової академії мій чоловік став офіцером, здобув звання лейтенанта. Життя розкинуло хлопців по різним містам та військовим частинам, проте вони всі трималися разом, підтримували зв’язок, не знаючи яке випробування їх чекає. З початком повномасштабного вторгнення росії, як мужній офіцер прийняв на себе бій та стояв на захисті нашої України не відступаючи, йому присвоїли звання старшого лейтенанта та нагородили медаллю "Захиснику Вітчизни" указом Президента України №270/2022 яку  не зміг отримати її через контузію і поранення після виконання бойового завдання в травні 2022 року, коли перебував у шпиталі на лікуванні. 26 жовтня 2022 року командир роти старший лейтенант та його бригада з військовою частиною вирушили на виконання бойового завдання в населений пункт Опитне Донецької області Україна, що знаходиться під Авдіївкою, 8 листопада 2022 року загинув в результаті ворожого танкового обстрілу противника позицій РОП "Рапан" 5 військовослужбовців загинули в той день, з них вдалося евакуювати лише два тіла. Тіла інших загиблих військовослужбовців з яких і Петро по теперішній час знаходяться на непідконтрольній території. Всі військовослужбовці, що загинули в той день 8.11.2022 року знаходились в одному підвальному приміщенні, яке слугувало ротним опорним пунктом 2 роти морської піхоти військової частини А2802 в результаті прямого потрапляння танкового снаряду в будівлю загинули на місці. В нього залишилась кохана дружина, що дуже пишалася ним та його досягненнями, з любов’ю в теплом чекала на нього вдома з Перемогою.

В’ячеслав Миколайович ПОЛІЩУК 24.10.1974 р.н. Навчався у Бориспільській школі №7. Закінчив у 1992 році.
Надзвичайно добрий, щирий, відповідальний, турботливий, працьовитий, надійний, вірний товариш, прекрасний сім’янин – таким назавжди запам’ятають В’ячеслава рідні, друзі, колеги та всі, хто знав його особисто. А таких дуже багато, адже він ніколи не відмовляв у допомозі, завжди підтримував близьких теплим словом чи мудрою порадою.
У мирному житті захоплювався риболовлею, зварювальною справою, мріяв про мотоцикл. Та найбільшою цінністю для В’ячеслава була його родина: кохана дружина та їхні діти – син та донечка. Мріяв разом переїхати до приватного будинку.
30 липня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу противником на Донеччині життя нашого Героя обірвалося.

Артур Келлер

Випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта»), молодший сержант, головний сержант аеромобільної роти аеромобільного батальйону 38-річний Артур КЕЛЛЕР.
    З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію незалежної України, Артур Келлер добровільно пішов до військкомату і вже у серпні 2022 року став на захист родини та держави у лавах Збройних Сил України.
       Під час пекельних боїв на Донеччині, молодший сержант Артур Келлер проявив героїзм особистий героїзм: після загибелі офіцера боєць не розгубився, не запанікував, а взяв відповідальність на себе та після успішного виконання бойового завдання вивів побратимів без втрат особового складу. За проявлену мужність у березні 2023 року нашого Героя було нагороджено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
У квітні 2023 року був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «За поранення» (легке). Будучи пораненим, Артур разом з побратимами пішов виконувати бойові завдання. Після повернення з одних таких завдань написав повідомлення рідним «Задача виконана і без втрат».
Був тричі поранений, однак завжди залишався у строю, аби підставити плече допомоги тим, хто поряд з ним виганяє російських окупантів з рідної землі. «За побратимів стояв горою!» – згадують рідні.
        17 грудня  2023 року у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, молодший сержант Артур Келлер  героїчно загинув під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій на Донеччині.

Євген Гоголь

  Наш Герой, захисник, справжній патріот – 36-річний випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») та ДПТНЗ "Бориспільський професійний ліцей", молодший сержант, головний сержант командир танка танкового батальйону.
     «Він був найкращим! Завжди всім приходив на допомогу», — розповідають рідні та згадують, що Євген просто «марив» танками. Це захоплення виникло ще під час проходження строкової військової служби, де вміло опанував спеціальність танкіста-навідника. Тож не виникало жодних сумнівів, до яких військ приєднатися, коли на рідну землю ступила ворожа нога російського окупанта.
    З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію незалежної, вільної України Євген добровольцем пішов до військкомату і вже 25 лютого 2022 року вступив до лав Збройних Сил України. І до останнього подиху мужньо, сміливо, рішуче виконував військовий обов’язок із захисту суверенітету і територіальної цілісності України.
Брав участь у боях за Київ, Ізюм, Авдіївку...
   «Справжній фахівець танкової справи, вправний навідник, він став командиром танку, виконував обов’язки командира танкового взводу. Бойові товариші дивувалися, як швидко Євген опановував озброєння і системне забезпечення підрозділу. Та головне — був привітним і доброзичливим, відкритим і веселим, сміливим і відважним та завжди вчасно і якісно виконував поставлені завдання. На нього можна було покластися, йому можна було довіряти…»,  — діляться спогадами побратими.
   Та чи не найбільшою цінністю була його родина, тож коли була така можливість приїжджав у відпустку, аби обійняти батьків, пригорнути дітей і дружину, переступити поріг рідного дому. І завжди такі візити були «сюрпризом», які він так любив робити, аби вкотре побачити щирі емоції та усмішку на обличчях рідних людей.
А потім рвався до своїх побратимів, з якими стояв пліч-о-пліч у важкій боротьбі за нашу волю, незалежність і у дощ, і у сніг, і у заметіль, і морози. Незважаючи на погодні умови та стан здоров’я Євген до останнього йшов у бій.
10 лютого 2024 року життя відважного захисника обірвалося на Харківщині…

Дмитро Кадькаленко

У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») та ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», солдат, номер обслуги мінометного взводу 23-річний Дмитро КАДЬКАЛЕНКО з Борисполя.
Дмитро народився 8 травня 2001 року у Борисполі. Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») продовжив навчання у ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», де опанував професію автослюсаря.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, України Дмитро разом з батьком захищали рідне місто у складі Добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади "Бориспіль-1", а вже у березні 2024 року прийняв обдумане і непохитне рішення – приєднатися до лав Збройних Сил України.
Добровільно пішов до військкомату, підписав контракт і вирушив на спецнавчання до Великої Британії. А опісля – пекельна Донеччина.
7 липня 2024 року під час ворожого артилерійського обстрілу на Донеччині життя нашого захисника обірвалося…

Сергій Шадура

У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Харківщині загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта»), молодший сержант, номер обслуги зенітного ракетного взводу стрілецького батальйону 41-річний Сергій ШАДУРА з Борисполя.
Церемонія прощання з Героєм відбудеться 5 вересня 2024 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля –  поховання на Рогозівському кладовищі (м. Бориспіль)
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
Сергій Володимирович Шадура народився 1 травня 1983 року у м. Бориспіль.
Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») Сергій вирішив пов’язати своє життя з залізницею, тому й прийняв рішення здобувати відповідну освіту: спочатку опанував знання у Київському професійному коледжі залізничного транспорту, а потім – фахові вищі навчальні заклади Києва та Дніпра.